Важливі новини

Грижі передньої черевної стінки

Грижі передньої черевної стінкиГрижа – це випинання на передній черевній стінці, яке утворилось внаслідок виходу внутрішніх органів або їх частин разом з очеревиною під шкіру або в підшкірну жирову клітковину через слабкі місця або отвори в м’язовому шарі передньої стінки живота, але без порушення цілісності шкірних покривів.

Частіше всього хворіють пацієнти у віці 40 – 45 років. В чоловіків частіше виникають пахові грижі, за даними різних авторів в 15-20 раз частіше, ніж в жінок. Стегнові грижі навпаки, частіше зустрічаються в жінок.

Черевна порожнина являє собою замкнутий простір, який утворений та з усіх сторін оточений м’язами, підшкірною жировою клітковиною, скелетом та шкірою. Із середини цей простір повністю вистелений оболонкою, яка називається очеревиною. В середині черевної порожнини (живота) розміщені внутрішні органи (печінка, селезінка, шлунок, кишечник та інші). При цьому очеревина, переходячи з стінок живота на органи, в тій чи іншій мірі їх покриває (огортає). Але хоча черевна порожнина і являється замкнутим простором, в неї входять та з неї виходять різноманітні судини, нерви та інші анатомічні утворення. Місця виходу судин та інших анатомічних утворень (нерви, сім’яний канатик, тощо) і називаються слабкими місцями черевної стінки. Саме в цих місцях і утворюються грижі. До найважливіших з них відносять пахові канали, стегнові канали, пупочне кільце, стравохідний отвір діафрагми.

В нормі тиск в черевній порожнині (животі) постійний, без значних коливань, що дає змогу нормально функціонувати всім органам та системам. Але коли стається така ситуація, при якій тиск в животі різко і значно підвищується (наприклад при піднятті штанги), навантаження на стінки черевної порожнини значно зростає. В такій ситуації слабкі місця стінки живота не витримують тиску, і через них разом з очеревиною, яка вистилає черевну порожнину зсередини, під шкіру виходять внутрішні органи живота. Місце виходу грижі називається грижевими воротами. Очеревина, яка вийшла разом з органами під шкіру та ці органи ніби огортає називається грижевим мішком. А ті органи або їх частини, які вийшли з черевної порожнини та містяться в грижовому мішку називаються грижовим вмістом. Найчастіше грижовим вмістом являються петлі тонкого кишечника, хоча нерідко вмістом грижового мішка бувають товстий кишечник, великий сальник, шлунок, тощо.

До основних причин, які призводять до виникнення грижі, належать:

Різке підвищення внутрішньочеревного тиску – при підняті вантажу, падінні, травмі, тощо.

Порушення іннервації та кровопостачання передньої черевної стінки – після перенесених раніше операцій, хронічних запальних захворювань, тощо.

Вроджена слабкість м’язового шару передньої стінки живота.

Хронічний та частий кашель.

Ожиріння.

Вагітність.

Надмірні зусилля при дефекації чи сечовипусканні (натужування)

За місцем виходу (локалізацією) розрізняють пахові, стегнові, пупкові, післяопераційні грижі (в області післяопераційного рубця), поперекові, грижі стравохідного отвору діафрагми та деякі інші.

За здатністю повертатись (вправлятись) в черевну порожнину розрізняють вправимі та невправимі грижі.

Особливу категорію складають защемлені грижі – коли грижові ворота перетискають судини та нерви, які живлять органи, що знаходяться в грижовому мішку. В такому випадку хворому показано екстрене хірургічне втручання, адже відбувається некроз (відмирання) защемленого органа, що становить безпосередню загрозу для життя хворого.

Основні прояви хвороби

Основним проявом хвороби являється наявність грижового випинання на передній черевній стінці. При чому, розміри грижі можуть бути від кількох сантиметрів до 20 см і більше. Відповідно хворих турбує відчуття дискомфорту в області грижового випинання, відчуття чогось «зайвого».

Крім того, розмір грижі може збільшуватись при виконанні фізичних навантажень, навіть незначних, що заважає хворим в повсякденному житті. Також не на останньому місці знаходиться і косметичний ефект, що особливо важливо в людей молодого віку. Хворим, які відмовляються від операції, постійно необхідно пристосовуватись до носіння грижі, що також досить важко.

Значно важча клінічна картина виникає в тих випадках, коли грижа защемлюється. В цьому випадку в місці утворення грижі зявляється різкий біль, інколи аж до втрати свідомості. Шкіра над грижею червоніє (гіперемія), спроби вправити грижу в черевну порожнину або навіть доторкнутись до неї різко болісні. Нерідко піднімається температура, з’являється тошнота, рвота, розвиваються явища кишкової непрохідності (здуття живота, відчуття розпирання, тощо). Різко гіршає загальне самопочуття. Такий стан є показом до негайного оперативного втручання за життєвими показами.

Основні ускладнення та перебіг хвороби

Основним і самим грізним ускладненням будь якої грижі являється її защемлення. При чому ті пацієнти, в яких утворилась грижа (так звані грижоносії) з моменту утворення грижі знаходяться під постійним ризиком її защемлення. А тому будь-яка грижа являється показом до виконання хірургічної операції. При чому, оптимальним є виконання оперативного втручання в плановому порядку, коли грижа ще не защемлена та загальний стан хворого задовільний. В такому випадку шанси на досягнення максимального результату від операції дуже високі.

Лікування хвороби

Післяопераційна реабілітація

На сьогоднішній день єдиним радикальним методом лікування будь-яких гриж є хірургічна операція. Інші ж методики, як то бандажування, тощо або не мають ефекту взагалі, або шкідливі для хворого та викликають ускладнення.

Методики хірургічного лікування гриж різні, їх багато і залежать вони від виду грижі, її розмірів та інших факторів. Але мета у всіх операцій одна – ліквідувати грижу, яка існує та укріпити місце виходу таким чином, щоб запобігти повторному утворенню грижі (рецидиву).

Виконується розріз шкіри над грижею, виділяється грижевий мішок, його розкривають. Вміст грижового мішка повертають в черевну порожнину, мішок відсікають, після чого зшивають та укріплюють черевну стінку в місці виходу грижі ( так звана грижепластика). Останнім часом для грижепластики стали використовувати різноманітні сітки, які не викликають реакції в організмі (інертні), а завдяки своїм каркасним функціям вони збільшують міцність черевної стінки в рази.

На певний час обмежуються фізичні навантаження, потрібно уникати простудних захворювань для запобігання кашлю. Хворим рекомендується носити еластичний пояс протягом деякого часу після операції. Зашивання післяопераційних ран можливе косметичним внутрішньошкірним швом. При цьому зняття швів не потрібно, а шовний матеріал розсмоктується через деякий час, що сприяє бездоганному косметичному ефекту. Після закінчення реабілітаційного періоду людина вважається здоровою.

Наголошую, що вчасно виконана операція в плановому порядку гарантує від рецидиву, рятує життя хворому. Тому зволікати з лікуваннам при наявності грижі –носити «міну сповільненої дії», ризикувати отримати небезпечні ускладнення.

В хірургічних відділеннях міської лікарні № 2 великий досвід операцій на грижах будь-яких локалізацій із застосуванням сучасних методик. Хірурги нашої лікарні проходили стажування в провідних клініках м. Києва, постійно беруть участь в республіканських та міжнародних конференціях та майстер-класах по лікуванню гриж. А вже на базі Білоцерківської лікарні №2 проходили стажування лікарі інших лікарень області. Анестезіологічне забезпечення відповідає кращим світовим стандартам. Консультації, лікування та проведення операцій безкоштовні. Пацієнт забезпечує себе тільки медикаментами та витратними матеріалами.

З приводу будь-яких питань та консультацій можливо звертатися по телефону 6-36-41, або безпосередньо в 1 хірургічне відділення (3 поверх стаціонару) міської лікарні №2. в робочий час.

Міський хірург Шушкевич О.В.