Важливі новини

Як врятувати річку Рось?

Красуню річку Рось вважають найбільшою водною артерією величезного регіону Правобережжя України. Вона протікає через територію Вінницької, Житомирської, Київської та Черкаської областей. Найширший її басейн знаходиться на Білоцерківщині. Зокрема, у Білій Церкві. Ця обставина і стала чи не найголовнішою причиною проведення представницької наради саме у Білій Церкві, де обговорювалися важливі питання, що стосуються непростої екологічної ситуації, яка склалася на берегах Росі. Про важливість питань наради засвідчують і її учасники своїми посадами. Приміром, зібрання вів заступник голови Держводгоспу М.Бабич, активну участь в обговоренні проблем брали заступник голови облдержадміністрації. В.Вакараш, начальник Київського облводгоспу А.Семенченко, заступник начальника Дніпровського територіального Управління водних ресурсів І.Дремлюга, Білоцерківський міський голова В.Савчук та представники багатьох адміністрацій областей, де протікає Рось.

Як 
врятувати річку Рось?


Виступ А.Семенченка перед присутніми сприйнявся як набат по загибелі річки Рось. Він зазначив, що понад 350 кілометрів найширшого русла річки припадає на Київську область. І навіть тут, у багатьох місцях, особливо у літню пору року, русло катастрофічно міліє. Тож чи дивним є той факт, що уже за межами Білоцерківщини, приміром, у місті Корсунь-Шевченківський, не вистачає питної води? Що ж призвело до обміління, замулення русла та берегів річки? А.Семенченко назвав безліч чинників, котрі інакше не назвеш, як необдумане використання водних ресурсів самої Росі та річок, річечок, котрими вона живеться. На згаданій частині басейну створено 43 водосховища. Половина з них потребує проведення серйозних робіт по врегулюванню наповнення та витоку води. Адже, як-не-як, а водосховища містять аж 55 млн. кубічних метрів води. Понад 50 млн. кубічних метрів водних ресурсів забирають рибні господарства, які мають близько 1400 ставків. Як наголосив А.Семенченко, ставки на сьогодні – то наша біда. Адже тільки 10 відсотків від їх загальної кількості мають відповідну документацію, а решта – не зареєстровані і облаштовані так, як дозволила фантазія їх господарів. Не все благополучно й із річечками та чималими джерелами, що поповнюють русло Росі. Як саме вони поповнюють, можна судити ось з такого факту: із 300 річечок та джерел тільки 12 на сьогодні належно очищені. А решта – несуть мул, бруд до красуні Росі. Отже, як наголошувалося у виступі, ці негаразди лежать на совісті керівництва міст районних адміністрацій, які мало дбають про місцеві водні ресурси.

Після виступу названого посадовця, на його адресу посипалося чимало запитань. І найбільша кількість - з приводу дозвільної системи на створення приватних ставків для розведення риби. Начальника Київоблводгоспу подібні питання не застали зненацька. Він, не моргнувши й оком, пояснив, що дозволи надають місцеві власті, як цього вимагає чинне законодавство. А його справа – тільки „завізіровать” відповідний документ.

В інших виступах, наприклад М.Бабича, В Вакараша, теж звучали критичні думки на кшталт одвічно актуального запитання „Хто винний?”. Адже у всіх, чи май же у всіх бідах, пов’язаних із забрудненням водних ресурсів басейну Росі, фігурує людський фактор. Наприклад, річку Роставицю забруднюють господарі Андрушівського цукрового заводу, рибгоспи Житомирщини теж випускають весь непотріб у річку. А що коїться у Миронівці, Богуславі, Рокитному!? Очисні споруди водоканалів не входять ні в які норми експлуатації. Тобто, стічні води не очищуються так, як належить і поповнюють брудом, нечистотами головну водну артерію Правобережжя.

Що ж потрібно зробити для наведення порядку на Росі? За словами В.Вакараша, необхідно повернути працівникам природоохоронних органів колишні жорсткі права. Раніше інспектор відповідної природоохоронної служби міг припинити роботу будь-якого підприємства, якщо його викиди, стічні води забруднюють навколишнє природне середовище. Не завадило б, звичайно й запровадити більш жорсткіші штрафні санкції до губителів природи.
Багато хто з учасників зібрання пропонував зробити тотальні ревізії водосховищ, ставків, ставочків задля ліквідації тих, котрі не мають дозвільних документів чи забруднюють річки. А дехто із залу пропонував взагалі ліквідувати такий інститут як Держводгосп, який, буцімто, сам себе умовно зжив своєю інертністю. А на місці цієї державної установи – створити більш дієвий орган.

Та чи найбільш розважливий підхід до вирішення екологічної проблеми Росі запропонував В.Савчук: розробити комплексну програму рятування річки, створити бодай робочу групу з представників областей, де протікає Рось, котра б контролювала виконання програми, слідкувала за екологічним станом басейну.

Потрібно зазначити, що річка Рось у свій час переживала уже не одну програму по її врятуванню. То дай же, Боже, щоб і ще пережила одну, радуючи наше око своїми плесами. Хоча вже й не такими, які вони були у нашому дитинстві.

Микола Висіцький