Важливі новини

Подорож в історію

Український громадянин в XXI ст. - це людина, яка не просто проживає на своїй Батьківщині - Україні, а є її патріотом, співучасником та активним діячем. Громадянин має дотримуватися Конституції України, шанувати минуле своєї країни, її звичаї, обряди, традиції.

Кожен із нас народився і виріс в якомусь певному населеному пункті, кожен з нас відчуває любов до цієї маленької, найдорожчої для кожного, батьківщини. Любов до цієї батьківщини починається з любові до батьків, рідного дому, рідної вулиці. І кожен з нас в дитинстві чи вже в дорослому віці запитував себе: чому саме так називається провулок, чи чиїм ім'ям названа вулиця?

Знати історію рідного краю - одна з найнеобхідніших людських потреб, адже відчуття історії - це найперша ознака розуму нашого й культури. Свою історію має кожна людина, село, місто, вулиця. Україна починається з рідної оселі, твоєї вулиці, твого селища. У вивченні історії будь-якого населеного пункту надзвичайно цікавий матеріал подає топоніміка. Як і люди, міста і села носять певні імена (назви), мають особливу «зовнішність» (обриси), родовід. Будинки та квартали розділяються й водночас з'єднуються вулицями, провулками, які теж живуть своїм життям: народжуються і зникають, носять одну або кілька назв через перейменування з історико-культурних або політичних причин.

Вулиця... Здавалося б, проста формальність, створена для зручності. Проте, так можуть думати люди, які загубилися у вирі буденності і забули звідки вони родом. Адже вулиці - це жива історія: події, що на них відбулися; історія їх забудови, перспективи розвитку; історія виникнення та розвитку промислових підприємств, установ та закладів, що розташовані на цій вулиці; історія окремих будинків і споруд; біографії цікавих людей, які жили або проживають на вулиці; пам'ятники історії, культури тощо. Я пишаюся тим, що проживаю на масиві Леваневського. Мені тут знайоме змалечку все: і школи, і дитсадки, і Палац культури, і капличка. На жаль, проведене мною соціологічне дослідження показало, що жителі, а особливо молодь, не знають, чому головна вулиця масиву носить назву Леваневського.

С.О. Леваневський
С.О. Леваневський

Точна дата походження назви вулиці невідома, але архівні джерела свідчать про те, що 1941 року в Білій Церкві вже була вулиця Леваневського. Імовірно, що це сталося не раніше 1937 і не пізніше 1941 років. Названа вулиця на честь відомого пілота Леваневського Сигізмунда Олександровича, 1902 року народження, який у 1925 році закінчив Севастопольську школу морських льотчиків. З 1933 року служив у Головпівніч­моршляху. У квітні 1934 року брав участь в операції по врятуванню людей із затонулого пароплава «Челюскін». У 1936 році здійснив переліт за маршрутом» Лос-Анджелес-Москва».12 серпня 1937 року на літаку «Н-209» стартував з-під Москви з тим, щоб перелетіти через Північний полюс до США. О 17 годині 53 хвилини 13 серпня з літаком, який потрапив у складні метеореологічні умови, зв'язок припинився.

С.О. Леваневський нагороджений орденами Леніна і Трудового червоного Прапора та Червоною Зіркою.

Літак Леваневского
Літак Леваневского

Довгий час Біла Церква була звичайним провінційним містечком, аж доки в 1972 році тут не побудували промисловий гігант «Білоцерківшину». Саме тоді в місті почали рости промислові підприємства — воно перетворилося на великий індустріальний центр, один з найпотужніших вузлів хімічної промисловості України. В 70-х роках бурхливо почало зростати населення міста, тому й постало питання створення великого житлового масиву, в розбудові якого значну роль відіграв директор «Білоцерківшини» М.Т.Митрофанов.

Михайло Тимофійович Митрофанов народився в Росії, жив і працював у Білій Церкві лише 10 років, але його іменем названо одну з вулиць на масиві Леваневського. На жаль, лише 30% респондентів змогли відповісти на питання, хто ж такий Митрофанов. Дуже прикро, що молодь не цікавить, хто побудував будинок, де вони проживають, школу, в яку вони ходять, садок, який відвідували. Адже крім цього, за ініціативою директора комбінату, було створене базове професійно-технічне училище, а згодом - вечірній технікум, побудовані дев'яти- і чотирнадцятиповерхові красені-будинки, зводилися школи і дитячі садочки, магазини і Палац культури, комбінат напівфабрикатів, база відпочинку «Дубова роща», спортивний клуб «Рось», піонерський табір «Лісова казка», профілакторій «Дубрава», будинок «Юного техніка», відкрилося тролейбусне сполучення, було введено в експлуатацію поліклініку.

Ця людина була прикладом для молоді - займався спортом, був майстром спорту з волейболу.

вул. Митрофанова www.rosava.com
вул. Митрофанова www.rosava.com

26 травня 2006 року на одному з будинків по вул. Митрофанова був відкритий барельєф у пам'ять про особу, яка зробила величезний внесок у розвиток Білої Церкви, перетворивши її в промисловий і культурний центр Київської області. Якби не Михайло Митрофанов, хто знає, яким би наше місто було сьогодні.

Тому хочеться побажати всім нам, жителям міста, «відкрити материк, котрий назветься потім — Батьківщина», не шукати примарних ідолів за кордоном, а будувати ідеал в своїй країні.

Учениця 10 А класу, ЗОШ №11,
Ярослава Сердюк

Комментарии

Гость Гость 28.01.2014 19:19

ап

Гость Гость 06.11.2014 20:32

клас

Гость Гость 06.11.2014 20:49

Молодец Ярослава, напиши еще про улицу Павлюченко, других героев! Вот тогда и молодежь будет знать историю и города и страны.

Гость Гость 07.11.2015 20:42

ну да

Гость Гость 12.11.2015 20:28

а чому саме Леваневського???