Важливі новини

Унікальній вертолітній ескадрильї – 30 років!

Біла Церква здавна славиться своїми військовими традиціями. У нашому місті свого часу було чимало різних військових частин і підрозділів. Одна з них – вертолітна ескадрилья, що була відома далеко за межами країни.

Нещодавно колишні військовослужбовці цієї частини відзначали ювілей – 30-річчя з дня заснування окремої бойової вертолітної ескадрильї.

Унікальній вертолітній ескадрильї – 30 років!

Урочистості відбувалися у ЗОШ № 7. У актовій залі зібралися понад шість десятків колишніх військовослужбовців, гості та школярі. Присутнім нагадали історію частини, згадали бойові сторінки вертолітної ескадрильї. А школярі у свою чергу підготували гостям гарний концерт, що влаштували своїми силами.

Поважні чоловіки ледь стримували свої емоції. Ще б пак! Скільки років, скільки сил було віддано улюбленій справі, рідній вертолітній частині. Усіляке було: і радощі, і негаразди. Втім у цей святковий день усім хотілося пам’ятати лише найкраще.

Згадаймо й ми епізоди з історії вертолітної ескадрильї…

Меняется мир, меняется знамя,
Меняемся мы, не меняется память.
А память хранит отблеск звезд на погонах,
Друзей имена, строгий быт гарнизонов.
А память не хочет забыть вертолеты,
Ушедших друзей и вслепую полеты…
Как судьбы сложились?
Где теперь вы, ребята?
Мои боевые офицеры, солдаты.
А память и сердце смириться не вправе,
наш путь – единение, он все исправит.
Меняется мир, меняется знамя,
Меняемся мы, не меняется память!

Згідно з Наказом Головнокомандуючого Військово-повітряними Силами Радянського Союзу, заснування військової частини 22705 відбулося 13 листопада 1981 року. Першим командиром був призначений майор Анатолій Кирилович Желєзнов. Потому на різних етапах розбудови військової частини командирами були: полковник С. Хохлов, підполковник В. Томілов, підполковник А. Дербенцев, підполковник Блідар, підполковник Колеватих, підполковник М. Акастьолов. Начальники штабу: капітан Нікулін, підполковник А. Коваленко, майор П. Ковнер, майор І. Доценко, підполковник
Г. Шаповал.

Заступники командира по інженерно-авіаційній службі: капітан Мощенко, полковник О. Єрмоленко, підполковник В. Фефелов, підполковник В. Дрон, майор А. Голуб, майор І. Літов.

Нам вдалося по спілкувати з деякими представниками славної вертолітної ескадрильї.

Унікальній вертолітній ескадрильї – 30 років!

Їм слово.

Віктор Йосипович Дрон - до 1994 року був заступником командира 31-ї окремої бойової вертолітної ескадрильї Національної гвардії України по інженерно-авіаційній службі, підполковник у відставці, нині керівник громадської організації «Білоцерківське міське відділення української асоціації звільнених у запас кадрових військовослужбовців:

- Сьогодні ми відзначаємо 30-річчя нашої вертолітної ескадрильї. Свого часу це була унікальна ескадрилья – така штатно-організаційна структура була єдиною у всьому Радянському Союзі.

- У чому полягала її унікальність?

- Унікальність визначалася за характером виконання бойових завдань, за технікою, якою ми володіли (були змішані вертольоти МІ-8, МІ-9 (повітряно-командні пункти) і бойові вертольоти МІ-24В, МІ-24П і коректувальники, і розвідники. Спектр завдань, котрі ми виконували, був дуже широким.

Останній командир частини, підполковник запасу Микола Іванович Акастьолов:

- 19 грудня 2003 року Верховне командування Збройних Сил України прийняло рішення про розформування частини. Свого часу ми підпорядковувалися Національній гвардії України. Оскільки Національна гвардія, за рішенням Президента України, була розформована як організація, що на той момент виконала свою функцію, то наша частина була передана в авіацію внутрішніх військ МВС України, а згодом наша частина була скорочена. Відтоді багато хто з наших військовослужбовців продовжили службу в різних частинах. Скажімо, мій заступник, нині підполковник запасу Валерій Купріянович Римарчук тоді продовжив службу в спецпідрозділі «Барс» МВС України, а закінчував службу у нашому Білоцерківському міському відділі МВС України. Багато наших товаришів служили потому в Збройних Силах України, МВС України, МНС України. У місті Олександрія Кіровоградської області й донині існує авіаційна військова частина, що підпорядковується МВС України, в аеропорту «Жуляни» також є невелика частина особового складу авіаційної техніки. Тож приємно відзначити, що люди продовжують традиції нашої військової частини.

- А як склалася Ваша доля?

- У 2003 році я продовжив службу в аеропорту «Жуляни», а в 2006 році прийняв рішення звільнитися в запас. Нині – на заслуженому відпочинку.

Станіслав Степановч Хохлов, колишній командир 318 ОБВЕ (1984-1991 рр)

- Пригадуєте, як все тоді було?

- Так, звичайно! Було прийняте рішення створити у Білій Церкві окрему бойову вертолітну ескадрилью для виконання бойових завдань. На той час в Київському окрузі більше ніде не було бойових вертольотів. Ось так до 1991 року вона існувала як бойова одиниця, котра брала участь щороку у 47 навчаннях з бойової стрільбою по всій території європейської частини Радянського Союзу.

- Чи доводилося Вам бувати в «гарячих точках»?

- Ні. Двічі збирав валізи і двічі відміняли призначення в Афганістан. Втім, два роки наша частина працювала у Чорнобилі. Я був старшим інспектором і льотчиком оперативної групи з ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. Уся наша ескадрилья впродовж двох років виконувала завдання у Чорнобилі. І лише у 1987 році мене відпустили з Чорнобиля додому. А ось зараз мої бойові товариші вже на пенсії.

- Спогади найтепліші?

- Звичайно! Адже наша ескадрилья була найсильнішою у Військово-повітряних силах Радянського Союзу. Ми виконували будь-які завдання, що ставилися перед армійською авіацією. Ми навіть проводили показові навчання для голів урядів різних країн, що прибували в Україну. Гордість за нашу ескадрилью назавжди залишиться у наших серцях.

Що ж, ми теж приєднуємося до численних вітань на адресу ювілярів та зичимо їм міцного здоров’я і усіляких гараздів!

Олесь Мазур