Важливі новини

Яка вона, жінка ІІІ тисячоліття?

Ви коли не-будь ставили собі таке запитання? Втім відповіді далеко шукати не доведеться. Адже у Білій Церкві такі жінки мешкають. Принаймні, так вважають організатори Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття».

Втім, про все по порядку.

Ми вже неодноразово на сторінках нашого тижневика розповідали про унікальну громадську організацію «Центр розвитку громадських ініціатив», котру очолює Ніна Андріївна Соколенко. Чимало добрих та корисних справ робиться під егідою цієї організації. Тому сюди приходять небайдужі люди, котрі стають партнерами, спонсорами організації. Разом їм вдається досягти значних здобутків.

Асоціація «Children first onluss» («В першу чергу тільки діти») визнала Центр розвитку громадських ініціатив однією з кращих волонтерських організацій серед організацій світу, з якими Асоціація співпрацює.

Свого часу Центр взяв участь в презентації проекту – Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття», яку заснувало агентство «БАЛіен Груп». Це було у травні 2006 року у Міжнародному Центрі культури і мистецтв України. Тоді Центр подав заявку на участь у цьому проекті почесного члена Центру, спонсора, керівника ПП «Дригало» Людмилу Борисівну Дригало. Тоді вона стала переможницею у рейтингу успішних жінок України.

Лауреатом ІІ Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття», у травні 2007 року, за поданням Центру, одними з перших жінок далекого зарубіжжя стали партнери Центру по співробітництву – голова Міжнародної організації «Допомога дітям України. Luda’s Convoys» (м. Дріффілд, Великобританія) Елейн Хомишак та Карола фон Фішер (м. Гамбург, Німеччина).

Цього року у Національній опері України відбулося нагородження переможниць ювілейної, V Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття». І однією з переможниць знову стала наша землячка. Цього разу це – приватний підприємець Наталія Мєшкова.

Наталія Мєшкова

Подання для участі у цьому престижному дійстві було зроблене знову ж таки Цен­т­ром громадських ініціатив. І це неспроста. Адже, Наталія Володимирівна є давнім добрим другом і спонсором організації. Ця молода, красива, тендітна жіночка знаходить час не лише на ведення успішного бізнесу, на родину та друзів, але й на те, щоб допомагати тим, хто цього потребує. Вона живе за Божими заповідями і десятину віддає людям. Варто наголосити, що робить вона це від чистого серця, не чекаючи віддачі чи подяки. Втім, таким людям треба дякувати за те, що вони є.

Ось як розповіла про Наталію Мєшкову Ніна Андріївна Соколенко:

- «Делай добро тайно и жалей, когда про него узнают» - Лев Толстой. Таке життєве кредо Наталії Мєшкової. Людяна, чуйна, скромна, багатогранна особистість. Вона навчилася дарувати людям любов і надію. Наталія вносить пожертви заради здійснення надії усіх часів – встановлення об’єднаного світу, в якому панує мир і гармонія духовних та матеріальних вимірів життя. З 2005 року вона опікується дітьми-сиротами, дітьми, хворими на муковісцидоз та онкохворими дітьми. Вона фінансує програми Центру, які підтримують талановиту творчу молодь, зокрема, поїздки маленьких дипломатів – послів дружби (переможців міських конкурсів знавців англійської мови серед школярів 8-12 років «Що ти знаєш про Великобританію. Щасливий шанс») у Великобританію.

А ось, скажімо, кілька місяців тому до мене звернулася мама дівчинки, котра хворіє на рак крові. Мама сама виховує дитину, мешкають в гуртожитку. Допомогти їм нікому. Вона прийшла до нас зі своєю бідою. Всі кошти йдуть на лікування. Родина просто голодує. Я зателефонувала пані Наталі і вона вже через півгодини привезла величезні пакунки з продуктами. Навіть цей невеличкий факт говорить багато про що. А таких епізодів було чимало. І дійсно, це робиться не задля піару, це не передвиборчі маніпуляції, а від щирого серця.

Після церемонії нагородження ми зустрілися з Наталією Мєшковою – жінкою ІІІ тисячоліття.

- Скажіть, будь ласка, що для Вас означає ця премія і таке визнання?

- Звичайно, це дуже приємно. Я отримала масу позитивних емоцій. Хочу висловити глибоку вдячність Ніні Андріївні Соколенко, за поданням якої я стала лауреатом премії «Жінка ІІІ тисячоліття» та організаторам цього дійства. Для мене особисто ця премія дає дуже потужний стимул. Треба й надалі прагнути до розвитку. До більшого і кращого. Зрештою, до цього повинні прагнути всі. У нас у місті є досить великий потенціал. Треба його лише розкривати і розвивати. А я особисто відтепер мушу щодня підтверджувати, що дійсно гідна цієї нагороди.

- Ви - молода, красива, успішна жінка. Що спонукало Вас до благодійної діяльності? Що навело на думку, що треба у цьому світі чимось ділитися? І зовсім необов’язково матеріальними благами, а й добротою, посмішкою, частинкою свого серця.

- Я думаю, що нічого особливого не трапилося. Напевно, це почуття у мене вроджене. У когось ці якості розвинуті, у когось – не дуже. Адже це звичайні людські чесноти: доброта, співчуття, допомога ближньому. Я вважаю, що кожен на це спроможний. А якщо у тебе є можливість – поділися з ближнім, простягни йому руку допомоги. А допомога хворим, дітям, немічним – це святе. Але, на мою думку, обов’язково треба робити добро від щирого серця. І зовсім не для того, щоб пропіаритися. Справжнє моральне задоволення отримуєш від такої роботи, коли бачиш щасливі очі тих, кому допомагаєш, коли чуєш слова вдячності за свою роботу, - неначе крила виростають. І хочеться робити ще більше. Неперевершене відчуття, коли ти можеш зробити когось хоч трішечки щасливішим, можеш здійснити чиюсь маленьку мрію, коли, зрештою, даєш надію людині! Хочеться показати, що люди не самі у цьому світі, не наодинці зі своїми проблемами. Як в Біблії сказано: «Стукайте і вам відчинять!»

- Ви процитували Біблію, а мені чомусь пригадалася дитяча пісенька: «Поділись посмішкою своєю» і тоді у світі стане світліше і тепліше.

- Так! Я повністю з цим погоджуюсь.

- Пані Наталіє, розкажіть, будь ласка, як відбулося Ваше знайомство з Ніною Андріївною Соколенко і з її організацією «Центр розвитку громадських ініціатив»?

- З Ніною Андріївною ми познайомилися завдяки одній мамі, дитина якої брала участь у конкурсі «Що ти знаєш про Великобританію?». Ця мама звернулася до мене за спонсорською допомогою у поїздці у Великобританію.

- Ви погодилися і надали допомогу. Що саме Вас зацікавило у цьому проекті?

- У нас переважно громадські організації займаються оздоровленням і лікування дітей. Звичайно, це дуже потрібна робота. Але поряд з цим, на мою думку, треба займатися духовним і культурним розвитком підростаючого покоління. Адже серед хворих дітей чи тих, хто проживає у родинах з низьким достатком, теж чимало талантів, котрим треба допомагати розвиватися, розкривати їхні здібності і таланти. Громадська організація, котру очолює Ніна Андріївна Соколенко, переймається і такими питаннями. Тому ми знайшли порозуміння і співпрацюємо. Сподіваюся, що наша співпраця продовжуватиметься.

Наталія Мєшкова

- А як сприймають Вашу діяльність близькі люди?

- Мої рідні підтримують мене у цій роботі. А серед друзів і знайомих, відверто кажучи, думки різні. Якщо я під час розмови чую такі речі: навіщо це потрібно, у мене немає часу, у мене теж проблеми – криза і таке інше, я просто більше не розмовляю з цією людиною на такі теми. А сама роблю те, що вважаю за потрібне. Переконана, якщо людина хоче щось зробити, вона завжди знайде на це час і можливість.

- Ваші друзі і знайомі по-різному реагують на Вашу благодійну діяльність. А чи були серед них ті, котрі б захотіли приєднатися до Вас?

- На жаль, ні. Поки що таких не було. Хоча, зізнаюсь, від деяких людей я цього чекала.

- Чи не висловлювали Ваші друзі сумнівів щодо того, що Ваша допомога доходить до тих, хто дійсно цього потребує?

- Справді, було таке. Я й сама не відразу б погодилася допомагати тим, кого не знаю. А ось саме у цій організації я побачила, що все робиться відкрито, прозоро і чесно. Кожен може побачити і хід, і результат своєї роботи. Тому я довіряю цим людям і готова допомагати їм у їхній діяльності. У «Центрі громадських ініціатив» відчуваю себе повноцінним партнером, а не просто джерелом грошей.

- Розкажіть, будь ласка, про саму церемонію нагородження.

- Дійство відбувалося в приміщенні Національного театру опери та балету. Усі жінки були у вечірніх сукнях, чоловіки – у вишуканих костюмах. Все відбувалося у святковій, піднесеній атмосфері. Цього року це високе звання отримали близько 40 жінок з усієї України. Було навіть кілька жінок з Росії. Серед них - мама Ігоря Крутого. Я дуже хвилювалася, коли оголошували моє ім’я, коли виходила на сцену. Адже поруч зі мною були такі достойні жінки, відомі люди. Я дуже щаслива, що мене так високо оцінили. Відтак, робитиму все, щоб щодня усіма своїми справами підтверджувати це високе звання – жінка ІІІ тисячоліття.

- Наталю, що б Ви хотіли побажати білоцерківцям?

- Я хотіла б побажати, насамперед, побільше доброти. Щоб люди думали не лише про себе та своїх близьких, щоб вони ділилися своїми успіхами, досягненнями, радощами з іншими. Переконана, якщо кожен з нас робитиме добрі вчинки, ділитиметься тим, що має, то разом ми зможемо досягти чимало. Хотілося б, щоб білоцерківці були згуртованішими і людянішими. Здоров’я всім, щастя і радості!

Олена Ткаченко